Загальні правила заповнення податкової накладної

Податкова накладна (далі – ПН) – електронний документ, який складається платником ПДВ відповідно до вимог Податкового кодексу (далі – ПК) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації (п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2010 № 1246, далі – Порядок № 1246).

Зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) ПН є підставою для відображення податкового кредиту покупцем (п. 198.6 ПК).

ПН може оформити лише особа, яка зареєстрована як платник ПДВ та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ. Зазвичай ПН складає та реєструє в ЄРПН постачальник товарів (послуг), за винятком операції з постачання послуг нерезидентом, якщо місцем їх постачання є Україна – у такому разі ПН оформлює та реєструє отримувач послуг – резидент.

Якщо постачальник – філіал, то головне підприємство може делегувати йому право оформлювати ПН. Для цього такій філії присвоюється номер, який зазначається в ПН.

До ЄРПН приймаються ПН/РК (розрахунки коригування до ПН), складені в електронній формі з накладенням (п. 10 Порядку № 1246):

• кваліфікованого електронного підпису (далі – КЕП) головного бухгалтера (бухгалтера) або КЕП керівника (у разі відсутності у постачальника (продавця) посади бухгалтера) та КЕП (у разі наявності) постачальника (продавця), що є юридичною особою;
• КЕП постачальника (продавця), що є фізичною особою – підприємцем.