Строки позовної давності для списання безнадійної заборгованості

Позовна давність – це встановлений законом строк, протягом якого юридична та фізична особи мають право звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу, далі – ЦК).

Безнадійною може бути визнана заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності. Тоді вона може бути списана за правилами бухгалтерського обліку (пп. 14.1.11 Податкового кодексу). Тобто, щоб мати право визнати заборгованість безнадійною, аби списати її, слід розуміти, що таке позовна давність та скільки вона триває за тим чи іншим зобов’язанням.

Загальні правила застосування строків позовної давності передбачено у гл. 19 ЦК (ст. 256–268). Також при цьому треба керуватися нормами гл. 18 ЦК.

Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав (ч. 1 ст. 261 ЦК). Тож строк позовної давності починаємо відлічувати із дня, що настає за останнім днем, коли зобов’язання мало бути виконано (п. 4.2 постанови ВГСУ від 29.05.2013 № 10).

ЦК установлено два види строків позовної давності:

• загальний, який становить 3 роки (ст. 257);
• спеціальний. Такі строки визначаються різними нормами ЦК (див. таблицю).

Вимоги, на які не поширюються строки позовної давності, передбачено, зокрема, у ст. 268 ЦК та ст. 233 КЗпП. Наприклад, за умовами договору підряду замовник повинен оплатити виконану підрядником роботу після підписання акта приймання-передачі виконаних робіт, але не пізніше 31.01.2017. Ця дата є датою закінчення виконання робіт. Строк давності встановлено загальний – 3 роки. У разі порушення замовником даного строку із 01.02.2017 починається перебіг строку позовної давності. Підрядник матиме право списати заборгованість після 01.02.2020.

Найбільш поширені спеціальні строки позовної давності