Строки та вартість державної реєстрації речових прав

Права на земельну ділянку (власності, постійного користування, оренди, суборенди, емфітевзису тощо) виникають із моменту їх державної реєстрації відповідно до Закону від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – Закон № 1952) та ст. 125, 126 Земельного кодексу. Порядок державної реєстрації речових прав, надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – Реєстр прав) та доступу до нього затверджено постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127.

Тож дата виникнення речового права у землевласника чи землекористувача збігається із датою держреєстрації такого права у Реєстрі прав. З огляду на це сільгосптоваровиробнику так важливо пройти процедуру реєстрації його прав у Реєстрі прав. Тоді в деклараціях та інших документах при відображенні початку виникнення права користування вказується дата реєстрації права. До моменту такої реєстрації в аграрія немає законного права користуватися земельною ділянкою.

Інформація з Реєстру прав надається у паперовій або електронній формі, які мають однакову юридичну силу, та містить обов’язкове посилання на Реєстр прав. За надання такої інформації щодо кожного окремого об’єкта нерухомого майна сплачується адміністративний збір. Строки та розмір адмінзбору визначено у ст. 34 Закону № 1952 (див. далі таблицю). У разі відкликання заяви адмінзбір повертається заявнику.

Звертаємо увагу! Адмінзбір справляється виходячи з розміру прожиткового мінімуму, установленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року (далі – ПМ), у якому подаються документи, та підлягає округленню до найближчих 10 грн (п. 7 ст. 34 Закону № 1952). У 2024 році ПМ становить 3 028 грн.

Законом № 1952 (п. 8 ст. 34) установлено категорії осіб, які звільняються від сплати адмінзбору за реєстрацію речових прав у загальний строк 5 робочих днів (далі – р. д.), а саме:

• фізичні та юридичні особи – під час держреєстрації прав, що виникли та оформлені до здійснення реєстрації прав згідно із Законом № 1952;
• громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи;
• громадяни, віднесені до категорії 3 осіб, постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно проживають до відселення чи самостійного переселення або постійно працюють на території зон відчуження, безумовного (обов’язкового) і гарантованого добровільного відселення, за умови, що станом на 01.01.1993 вони прожили або відпрацювали в зоні безумовного (обов’язкового) відселення не менше 2 років, а в зоні гарантованого добровільного відселення – не менше 3 років;
• громадяни, віднесені до категорії 4 осіб, постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно працюють і проживають або постійно проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що станом на 01.01.1993 вони прожили або відпрацювали в цій зоні не менше 4 років;
• особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, особи із числа учасників антитерористичної операції, учасників здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, яким надано статус особи з інвалідністю внаслідок війни або учасника бойових дій, та сім’ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи;
• особи з інвалідністю I та II груп;
• Національний банк України;
• органи державної влади, органи місцевого самоврядування;
• інші особи за рішенням сільської, селищної, міської ради, виконавчий орган якої здійснює функції суб’єкта державної реєстрації прав.