Підписуйся на інформаційну страховку бухгалтера
Підписатися

Держпраці роз’яснює щодо звільнення працівників

21.08.2020 703 0 0

Сумісник не зобов’язаний повідомляти роботодавця про звільнення з основного місця роботи

Як відомо, працівник має право укладати трудовий договір на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін (ст. 21 КЗпП). Ця норма дає право працівникам виконувати роботу на умовах сумісництва.

Законодавством про працю не встановлено:

  • обов’язку працівника щодо повідомлення роботодавця, де він працює за сумісництвом, про звільнення з основного місця роботи;
  • відповідальності роботодавця за неповідомлення його сумісником про звільнення з основного місця роботи.

У разі повідомлення роботодавця працівником-сумісником про звільнення з основного місця роботи роботодавець повинен видати відповідні накази (розпорядження), які засвідчать наявність у працівника основного місця роботи.

Розрахунок із працівником під час звільнення

Відповідно до ст. 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган (далі – власник) зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним остаточний розрахунок. 

Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані працівникові при звільненні суми власник повинен письмово повідомити його перед виплатою цих сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник у будь-якому випадку повинен у зазначений строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника останній зобов’язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Звільнення працівника, який був на роботі, але не на робочому місці

У п. 4 ст. 40 КЗпП йдеться саме про відсутність на роботі, а не на робочому місці. Наприклад, за наявності автоматизованої пропускної системи на прохідній підприємства можна автоматично зафіксувати прихід/вихід працівника на роботу/з роботи (його прохід на територію підприємства), і дані цієї системи будуть доказом виходу працівника на роботу. Однак працівник може й не дійти до свого робочого місця на території підприємства. У такому разі це буде порушенням трудової дисципліни з боку працівника, за що на нього можна накласти дисциплінарне стягнення відповідно до ст. 147 КЗпП. Проте звільнити за прогул не можна.

Водночас таке порушення трудової дисципліни не вважатиметься прогулом без поважних причин, за яке працівника можна звільнити за п. 4 ст. 40 КЗпП. Натомість його можна буде звільнити в установленому порядку на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП, якщо на нього раніше вже накладалися певні дисциплінарні стягнення.

Чим відрізняється звільнення за угодою сторін від звільнення за власним бажанням

Для звільнення за власним бажанням згода роботодавця не потрібна. Працівник повідомляє роботодавця про звільнення за два тижні письмово, і роботодавець зобов’язаний звільнити його в установлені строки.

У разі припинення трудового договору за угодою сторін необхідна згода і працівника, і роботодавця. Також вони домовляються про дату припинення трудового договору.

www.km.dsp.gov.ua

Коментарі до матеріалу

Кращі матеріали